Название: Календар "Рушники 2015"
Изд-во: ВІД "Діана-плюс"
Год издания: 2014
Стр.: 16
Формат: pdf
Размер: 42.1 mb
Язык: українська

Час - це найцінніше, що є у кожної людини. На жаль, ми часто витрачаємо його даремно. А на сторожі часу стоять всього лише дві речі: годинник і календарі. Саме останні ми і пропонуємо вам, щоб завжди вести рахунок вашим прекрасно прожитим дням.

Рушник – своєрідна життєва дорога людини, що пов'язана з світлим радісним життєвим початком, з одного боку, і переходому інший світ — з іншого. Напевне, тому рушник був найдорожчим подарунком матері для сина, який покидав отчий дім, щоб створити своє сімейне гніздечко, сину, який відправлявся на службу до армії. В цьому рушничку закладались спогади про отчий дім, світло, добро, позитив в житті. Не дивно, що саме на Україні, Андрієм Малишко була створена неймовірно красива, мелодійна «Пісня про рушник»:

"Рідна мати моя ти ночей не доспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала".

В родині, де зростала донечка, скриня мала повнитися рушниками та іншими вишитими предметами побуту. Змалечку дівчаткам прививали шану та любов до вишивки. Посвята у вишивальниці маленьких дівчаток була і залишається українською народною традицією. Звичайно, що відразу дівчатка не вишивали рушники змалечку. Це за них вправно робили мами, а коли доньки дорослішали, довгими зимовими вечора співаючи вишивали рушники для посагу. Чим працьовитіша та заможніша була наречена, тим більше у неї було вишитих рушників. На вечорницях, дівчата вишиваючи рушники співали пісні-подяки матерям, що будили їх раненько, що вчили вишивати швиденько та вправно.
Рушники українцями використовували не тільки в обрядах, але і на щодень, вони прикрашали їх життя. Рушник-утирач, рушник-стирач. Перший завжди висів на кілочку біля відра з водою і коли приходив гість до хати, господар зливав воду на руки гостя і подавав йому рушник-утирач, як знак шани та поваги до гостя. Другий слугував для стирання крихт зі столу, витирання лавки та інше. Візерунки на таких рушниках були скромними, не барвистими, частіше такі рушники спеціально ткали. У 80-их роках, я також памятаю такі рушники, що були привезені бабусею з своєї маленької батьківщини при переїзді. Вони ще довго прикрашали оселю своєю присутністю і ніжністю та теплом, яке від них виходило, коли до них доторкнутись.
Ще багато можна говорити про рушники. Думаю, що інформація зібрана в календарі вам стане в пригоді, а запропоновані схеми прикрасять ваші вишивані шедеври

DOWNLOAD:


ОТСУТСТВУЕТ ССЫЛКА/ НЕ РАБОЧАЯ ССЫЛКА ЕСТЬ РЕШЕНИЕ, ПИШИМ СЮДА!